1 Коринфян 13

Гімн любові

1Якби я розмовляв людськими та ангельськими мовами, але не мав би любові, то був би як мідний гонг, що відлунює, або кимвал, що бряжчить. 2І якби я мав дар пророцтва та розумів усі таємниці й знання, і якби мав таку віру, що міг би гори пересувати, але не мав би любові, – то я ніщо. 3І якби я роздав усе своє майно й віддав власне тіло на спалення, але не мав би любові, то не матиму жодної користі.

4Любов терпляча, любов лагідна, вона не заздрить, не вихваляється, не зазнається. 5Не поводиться непристойно, не шукає власної вигоди, не гнівається, не задумує лихого. 6Не радіє з неправди, а радіє істині. 7Завжди захищає, завжди вірить, завжди сподівається, завжди все перетерпить.

8Любов ніколи не згасає. Хоча пророцтва закінчаться, мови припиняться, а пізнання зникне. 9Адже ми знаємо частково й пророкуємо частково, 10але коли прийде те, що досконале, то часткове припиниться. 11Коли я був дитиною, то говорив як дитина, розумів як дитина й думав як дитина. А коли я став чоловіком, то позбувся того, що дитяче.

12Адже зараз ми бачимо, наче в дзеркалі1, нечітко, тоді ж побачимо віч-на-віч. Зараз розумію частково, а тоді пізнаю повністю, як і я був пізнаний повністю.

13Нині ж залишаються ці три: віра, надія та любов. Але найбільшою з них є любов.