Псалми 89

Книга 4

Пс. 89–105

1Молитва Мойсея, чоловіка Божого.

2Владико, Ти був пристановищем нашим

з роду в рід.

3Перш ніж народилися гори

й Ти утворив землю і всесвіт,

від віку й до віку Ти – Бог.

4Ти повертаєш людину назад у порох

і кажеш: «Поверніться назад, сини людські!»

5Адже тисяча років в очах Твоїх,

немов день вчорашній, що минає,

як сторожа вночі.

6Потоком Ти несеш людей,

немов сон минули вони;

як трава, що вранці сходить,

вранці цвіте й рясніє,

а ввечері в’яне й засихає.

7Ми щезаємо у гніві Твоєму,

і через лють Твою ми збентежені.

8Ти поклав наші беззаконня перед Собою,

наші приховані гріхи вивів на світло Твого обличчя.

9Бо всі дні наші проходять у люті Твоїй;

роки наші згасають, немов стогін.

10Днів наших – сімдесят років,

а якщо є сила, то вісімдесят років,

і найкраще в них забирає праця й смуток;

вони минають швидко, і ми відлітаємо.

11Хто знає силу гніву Твого?

Страх перед Тобою, настільки великий,

як і лють Твоя.

12Навчи нас так лічити дні наші,

щоб ми набули мудре серце.

13Повернися ж, Господи, доки так буде?

Змилуйся над рабами Твоїми!

14Насичуй нас милістю Твоєю вранці,

тоді ми веселитися й радіти будемо по всі дні наші.

15Дай нам порадіти за ті дні, коли Ти упокорював нас,

за ті роки, коли ми бачили лихо.

16Нехай з’явиться Твоє діло рабам Твоїм,

і велич Твоя – синам їхнім.

17І нехай перебуватиме прихильність Володаря, Бога нашого, на нас.

Справу рук наших утверди для нас,

справу рук наших зміцни нам.