Псалми 141

1Роздуми Давидові, коли він був у печері.1 Молитва.

Голосно до Господа волаю,

голосно Господа благаю.

2Виливаю перед Ним скаргу мою,

розповів Йому про скорботу свою.

3Коли знемагав у мені дух,

Ти знав стежину мою.

На дорозі, якою я йшов,

вони сховали для мене пастку.

4Поглянь, Господи, праворуч і побач:

ніхто не впізнає мене,

загинув притулок мій,

нікому немає діла до душі моєї.

5До Тебе волаю я, Господи,

кажучи: «Ти – пристановище моє,

доля моя на землі живих».

6Прислухайся до волання мого,

бо знемігся я дуже;

визволи мене від моїх переслідувачів,

адже вони сильніші за мене.

7Виведи з в’язниці душу мою,

щоб прославити мені ім’я Твоє.

Зберуться праведні довкола мене,

коли Ти мені віддячиш.