Псалми 34

1Псалом Давидів.

Господи, втруться в суперечку з тими, хто зі мною сперечається,

почни воювати з тими, хто воює проти мене!

2Візьми щит і обладунки1

й повстань мені на допомогу!

3Махни списом

і загороди дорогу тим, хто переслідує мене.

Скажи душі моїй:

«Я – порятунок твій!»

4Нехай посоромлені й принижені будуть ті,

хто прагне згубити мою душу.2

Нехай розвернуться назад і вкриються ганьбою,

хто зло проти мене задумує.

5Нехай будуть вони як полова перед вітром,

коли ангел Господній гнатиме їх.

6Нехай шлях їхній буде темний і слизький,

коли ангел Господній переслідуватиме їх.

7За те, що приховали для мене тенета без причини

й безпідставно викопали яму для душі моєї.

8Нехай погибель прийде на нього несподівано,

й у тенетах, що він для мене таємно розставив, заплутається сам

і впаде в них собі на погибель.

9А моя душа веселитись буде в Господі,

піднесеться від радості через Твоє спасіння.

10Усі кістки мої нехай скажуть:

«Господи, хто подібний до Тебе?

Ти визволяєш приниженого від того, хто сильніший від нього,

приниженого й бідного – від того, хто грабує його».

11Повстали проти мене жорстокі свідки,

розпитують мене про те, чого я не знаю.

12Віддячують мені злом за добро,

тяжкою втратою моїй душі.

13Та коли вони хворіли, я вдягався в лахміття,

постом виснажував мою душу,

та молитва моя поверталася в нутро моє без відповіді.

14Я ходив,

наче за другом чи братом моїм сумуючи,

наче матір оплакуючи,

схилившись понуро.

15А коли я спіткнувся,

вони зраділи,

і збиралися проти мене негідники,

котрих я не знав,

терзали мене безупинно.

16Безбожними глузуваннями насміхалися,

скреготіли на мене своїми зубами.

17Володарю, доки Ти дивитимешся на це?

Відведи мою душу від їхніх згубних вчинків,

від цих левів самотню мою!

18Я прославлю Тебе в зібранні великому,

посеред велелюддя хвалитиму Тебе.

19Нехай же не зловтішаються наді мною вороги мої неправедно,

що даремно ненавидять мене.

Нехай не підморгують очима зловтішно ті,

хто ненавидить мене даремно.

20Бо не про мир вони говорять,

але на мирних мешканців землі

задумують підступне.

21Роззявляють на мене свої пащі, кажучи:

«Ага! Ага! Побачили цю біду наші очі!»

22Але ж і Ти, Господи, побачив це, не мовчи!

Владико, не віддаляйся від мене!

23Пробудися і встань на мій суд,

втруться в мою суперечку, Боже мій, Володарю мій!

24Суди мене за правдою Твоєю, Господи, Боже мій;

і нехай не зловтішаються вони наді мною.

25Нехай не говорять вони в серцях своїх: «Ага, сталося, як ми хотіли!»3

Нехай не промовляють: «Ми проковтнули його!»

26Нехай посоромляться й ганьбою вкриються всі,

хто радіє моєму лихові.

Нехай одягнуться у сором і безчестя ті,

хто величається наді мною.

27Нехай же веселяться й радіють ті,

кому до вподоби моя правда;

нехай завжди промовляють вони:

«Хай звеличиться Господь, Що бажає миру слузі Своєму!»

28Тоді язик мій проголошуватиме Твою правду,

цілий день хвалитиме Тебе!