Псалми 2

1Чому бентежаться народи

і племена задумують марне?

2Повстають царі землі,

і можновладці гуртуються разом

проти Господа

й проти Його Помазанця.1

3«Розірвемо їхні кайдани, – кажуть вони, –

скинемо їхні пута!»

4Той, Хто сидить на небесах, сміється,

Володар2 глузує з них.

5Тоді Він промовить до них у гніві Своєму

і полум’ям люті Своєї настрашить їх:

6«Ось Я поставив царя Мого

над Сіоном, Моєю святою горою».

7Сповіщу-но я постанову Господню:

Він промовив до мене: «Ти Мій Син,

Я сьогодні породив Тебе.3

8Проси в Мене –

і Я дам Тобі народи у спадок,

і володіння Твоє – аж до країв землі.

9Ти уразиш їх жезлом залізним,

як посуд, виріб гончаря, розіб’єш їх».

10Отже, царі, схаменіться,

отямтеся, судді землі!

11Служіть Господеві зі страхом

і радійте з тремтінням.

12Цілуйте Сина,4

щоб Він не розгнівався

і щоб ви не загинули на своєму шляху,

бо гнів Його спалахне вмить.

Блаженні ті, хто на Нього надію покладає!