Луки 17

Про гріх, віру та обов’язок

1Потім Ісус промовив до своїх учнів:

―Неможливо, щоб спокуси не приходили, але горе тому, через кого приходить спокуса. 2Для нього було б краще, якби йому повісили млинове жорно на шию й кинули в море, ніж щоб він спокусив одного з цих малих. 3Зважайте на себе! Якщо твій брат согрішить проти тебе, докори йому; а коли він покається, прости його. 4І якщо він согрішить сім разів на день і сім разів прийде й скаже: «Я каюсь», – прости його.

5Апостоли сказали Господеві:

―Додай нам віри!

6Господь відповів:

―Якби ви мали віру, як гірчичне зерно, то сказали б цій шовковиці: «Вирвись із корінням і пересадись у море!», – і вона послухала б вас.

7Хто з вас, маючи раба, який оре або пасе овець, скаже йому, коли він повернеться з поля: «Іди мерщій та сідай до столу?» 8А чи не скаже йому радше: «Приготуй мені вечерю та, підперезавшись, прислуговуй мені, поки я буду їсти та пити, а потім їж і пий сам?» 9Чи дякує хазяїн рабу за те, що той виконав наказ? 10Так само й ви, коли зробите все, що вам було доручено, кажіть: «Ми раби недостойні, котрі зробили тільки те, що повинні були зробити».

Зцілення десятьох прокажених

11Ідучи до Єрусалима, Ісус проходив між Самарією та Галілеєю. 12І коли Він входив в одне село, зустріли Його десятеро прокажених. Вони зупинилися неподалік 13та голосно прокричали:

―Ісусе, Наставнику, змилуйся над нами!

14Побачивши їх, Він сказав:

―Ідіть та покажіться священникам!

І, коли вони йшли, очистилися. 15Один із них, побачивши, що зцілився, повернувся, голосно прославляючи Бога. 16І припав лицем до ніг Ісуса, дякуючи Йому. Він був самарянином.

17Ісус промовив:

―Хіба не десять очистилося? Де ж дев’ять? 18Невже жоден із них, окрім цього чужинця, не повернувся віддати славу Богові?

19Потім сказав йому:

―Встань та йди, твоя віра спасла тебе!

Прихід Царства Божого

20Фарисеї запитали Його, коли прийде Царство Боже. Ісус відповів:

―Царство Боже прийде непомітно. 21Ніхто не зможе сказати: «Ось воно тут!» або: «Воно там!», бо Царство Боже серед вас.

22Потім Він промовив до учнів:

―Прийдуть дні, коли забажаєте побачити бодай один день Сина Людського, але не побачите. 23Скажуть вам: «Ось Він там!» або: «Ось Він тут!» – не ходіть і не біжіть за ними! 24Бо як блискавка, блиснувши, освітлює небо від одного краю до іншого, так буде й Син Людський у день Свій. 25Але перше Йому треба багато страждати та бути відкинутим цим поколінням. 26Як було за днів Ноя, так буде й за днів Сина Людського: 27люди їли, пили, одружувались, виходили заміж аж до дня, коли Ной увійшов у ковчег, і прийшов потоп та знищив усіх.1

28Так само, як було й за днів Лота: люди їли, пили, продавали, купували, садили, будували; 29але того дня, коли Лот вийшов із Содома, з неба випав дощ вогню й сірки та знищив їх.2

30Так буде й того дня, коли Син Людський з’явиться. 31Того дня, хто буде на даху, а речі його в домі, нехай не сходить за ними; і хто буде в полі, також нехай не вертається назад. 32Пам’ятайте про дружину Лота.3 33Хто намагатиметься спасти своє життя, той загубить його; а хто втратить життя, той його збереже. 34Кажу вам, що тієї ночі будуть двоє на одному ліжку: одного буде взято, а другого залишено. 35Дві жінки будуть молоти разом: одну буде взято, а другу залишено. 36Двоє чоловіків будуть у полі: одного візьмуть, а другого залишать.4

37Вони запитали:

―Де, Господи?

Ісус відповів:

―Де буде тіло, там зберуться й орли.