Псальма 90

1Молитва Мойсея, чоловіка Божого. Господи, ти був пристанню нашою з роду в рід. 2Перше, чим гори постали, і ти сотворив землю і весь сьвіт, од віку до віку ти єси, Боже. 3Ти вертаєш людей у зотлїннє і кажеш: Вернїтесь, дїти людські! 4Бо тисяча лїт перед очима твоїми, мов день вчорашнїй, що минув, і як одна сторожа в ночі. 5Змітаєш їх геть; вони — як сон вранцї, як трава, що прозябає. 6Вранцї цвите і зеленїє, у вечір вяне і сохне. 7Ми бо нидїємо від гнїву твого, від яростї твоєї ми тревожимось. 8Ти поставив перед собою несправедливостї наші, тайни наші перед сьвітлом лиця твого. 9Всї бо днї наші никнуть од яростї твоєї, лїта наші минають, як одна думка. 10Днїв віку нашого на всього сїмдесять лїт, а як при силї, вісїмдесять лїт, а слава їх — то труди і біда; час бо скоро минає, і ми зникаєм. 11Хто знає силу гнїву твого, і ярість твою по мірі страху твого? 12Навчи нас, як днї наші лїчити, щоб придбати розумне серце! 13Зглянься, Господи! Доки? І змилосердися над слугами твоїми! 14Насити нас вранцї милостю твоєю, і будем радуватись і веселитись по всї днї наші! 15Звесели нас по мірі днїв, в котрих понижив нас, по мірі лїт, в котрих ми горя зазнали. 16Яви дїла твої слугам твоїм, а величиє твоє над синами їх! 17І благоволеннє Господа Бога нашого нехай буде над нами! І дїло рук наших утверди для нас. Боже утверди дїло рук наших!