Псалми 56

1Керівнику хору. На мотив «Не згуби». Міхтам1 Давидів, коли він втік від Саула в печеру.2

2Помилуй мене, Боже, помилуй мене!

Бо в Тобі лише знаходить притулок душа моя

і в тіні Твоїх крил сховається,

поки лихо мине.

3Я кличу до Бога Всевишнього,

до Бога, Який віддячує за мене ворогам моїм.

4Він пошле з небес і врятує мене,

посоромить того, хто прагне мене схопити; Села

пошле Бог милість Свою й істину.

5Душа моя – посеред левів;

лежу я серед тих, що дихають полум’ям,

серед синів людських, чиї зуби – списи й стріли,

а язики їхні – гострий меч.

6Піднімися понад небесами, Боже;

над усією землею – слава Твоя.

7Вони розкинули тенета стопам моїм;

понурилася душа моя.

Викопали переді мною яму –

самі упали в неї! Села

8Серце моє непохитне, Боже, непохитне серце моє!

Співати буду й грати!

9Прокинься, славо моя!

Прокинься, ліро й арфо!

Розбуджу-но я зорю досвітню!

10Прославлю Тебе серед народів, Владико,

співатиму Тобі поміж племенами.

11Бо велика аж до небес милість Твоя

і аж до хмар – істина Твоя.

12Піднімися понад небесами, Боже;

над усією землею – слава Твоя.